Порятунок пташенят

Це було в минулому році. Я йшла із малим братиком через парк. Вже вечоріло, але сонце ще не сіло за обрій. Микиті тоді було два роки. Ми йшли разом та роздивлялися дерева навколо. Аж раптом я побачила три собаки. Вони щось шукали у кущах. Мені стало цікаво і я підійшла. На щастя тварини злякались мене і чкурнули через той кущ. Підійшовши ближче я побачила, що у  кущах маленьке гніздечко. Спочатку я подумала що це пташка звила там його. Але підійшовши ближче вжахнулась… Те гніздечко валялось на землі, а біля нього двоє пташенят уже були мертві. Я не буду описувати, яких я бачила, тих пташенят… Але в гніздечку було ще п’ятеро малюків. Я підійшла ще ближче і почала забирати пташенят. До сих пір пам’ятаю, як було важко їх нагодувати. Але так сяк вони підростали. Через місяць вони перетворилися на гарних синиць. А через декілька тижнів навчилися літати. Ой… Що в мене тоді було, коли  пташенята влетіли. Вся кімната у пір’ях була.

Пройшов місяць… Я взяла стару клітку від папуги. Зібрала пташенят туди та пішла у парк їх відпускати. Бо вже дорослі синички були.

Пташки розлетілися у різних напрямах, а ще довго дивилася на те місце, де я їх відпустила…

На слідуючий рік я знову прийшла туди. Аж раптом чую, як пташенята пищать. Заглядаю у дупло і бачу, як синиця висиджує пташенят. Вона вискочила і облетіла навколо мене, ніби розглядала і сіла мені на плече, тоді я упізнала її. Це моя пташка, яку у минулім році ми з братиком врятували від собак. 

Летті радісно защебетала побачив мене. Вона добре знала, що я не нашкоджу її сім’ї.  Але мене  вразила те, що вона згадала мене.

На слідуючий день, як тільки скінчилась школа я попрямувала до Летті  у парк. Але підійшовши ближче до дупла я не почула щебетала. «Щось сталось» - у думках. Пришвидшивши крок я заглянула у дуло. Летті була в крові, здавалось вона мертва. Я взяла її на руки і в надії що їй стане краще понесла додому. Нарешті дім… Я поклала синичку на зроблене з вати «гніздечко» і почала змивати кров. Через години пів закінчила. У Летті було зламане крило. Я обережно перев’язала його марлевим бинтом. Година проминула і синичка нарешті відкрила одне око побачивши мене, вона не злякалась, а сіла спокійно й відпочивала. Тим вечором я зварила їжі пташатам Летті і пішла годувати їх. Зараз Летті здорова. Сидить у гнізді.